Зробив передзамовлення книги Дарки Озерної. Вперше вибрав доставку через поштомат Meest і став очікувати повідомлень. Десь через тиждень у п'ятницю ввечері чекаю на лекцію Дарки, яку організував Куншт. Під'єднався до Zoom із телефона, використавши Bluetooth навушники, щоб не перешкоджати оточуючим і мати вільні руки для конспектування. Слухаю музику, яку вмикають перед лекцією. Лунає дзвінок на мобільний, музика переривається. Здивувався - кому я потрібен в п'ятницю ввечері під час карантинного локдауну? Номер відсутній у списку контактів телефона. Заінтригувало. Натискаю кнопку підняття трубки. Ввічливий голос повідомляє, що магазин вже отримав книжку Дарки із видавництва і може мені її доставити. Потім цікавиться, чи я підтверджую доставку. Я кажу: " Так". На протилежному кінці починають кілька разів перепитувати. Видно мене не чути. Мікрофон захопив Zoom і не віддав доступ до нього телефону. "Мабуть мені не доставлять книгу, а я вже оплатив замовлення. Треба передзонити наступного тижня у видавництво та вияснити" - думаю я і переключаюсь на лекцію, яку щойно розпочала Дарка...
Наступного дня, у суботу, із видавництва знову передзвонили, щоб дізнатись про підтвердження доставки. Цього разу техніка не підвела, мою відповідь почули на віддаленій стороні. Я зрадів, що отримаю книгу. Засмутився лиши фактом, що прийдеться добиратись із однієї окраїни міста на другу, бо потшомат вибирався поближче до офісу. А зараз локдаун і я знаходжусь на протилежній околиці міста.
Книгу доставляють у поштомат десь у понеділок. Я добираюсь до нього у середу. Довго шукаю, плутаючи магазини "Близенько" та "Чистенько". Прошу бота відкрити поштомат. Мені надходить код СМСкою. Вводжу. Нічого не відкривається. Бот запитує щось подібне до: "Ви вже забрали відправлення?". Я вибираю "Ні" та прошу бота відкрити поштомат ще раз. На екрані смартфона висвічується текст: "У вас поки немає доставок". Мій любимий Інтернет речей у вигляді потшомату підводить.
Пишу повідомлення у тех. підтримку. Реакції немає. Дзвоню у тех. підтримку. До мене звертаються по імені. Вже добре, що користуються базою клієнтів. Пояснюю ситуацію. Отримую ввічливу відповідь, що даний поштомат несправний і про це повідомлять ремонтну бригаду. А мені передзвонять, коли поштомат відремонтують. Я уточнюю, чи мені знову прийдеться їхати через усе місто в умовах локдауну. Мені співчувають, але кажуть, що так, прийдеться. Жалію за втраченим часом, не доставленою книгою та йду по своїх справах. Тут якраз на "Нову пошту" доставили книгу "Звичка писати" Катерини Бабкіної, яку Дарка рекомендувала на своїй лекції. Видно доведеться її прочитати першою.
В п'ятницю отримую повідомлення від Meest про відновлення роботи поштомата. Я можу забрати свою книжку. В суботу знову їду через ціле місто. Економлю хвилин 15 пам'ятаючи, що поштомат знаходисться у магазині "Чистенько", а не "Близенько". Телефоную на службу підтримки в очікуванні розмови. Відповідає робот і просить ввести номер поштомата. Ввожу. Комірка відкривається. Нарешті я отримав свою книгу.
Поки прочитав сторінок 25. Зміст інтригує. Мова та стиль автора цікавий. В книзі активно цитуються, згадуються та наводяться приклади із книжок, які я також читав. І вони не з області біології. Цікаво. Значить я маю якісь спільні інтереси із автором.
Далі буде, коли перечитаю книгу. А цю дивовижну історію її доставки я вирішив записати зразу, щоб бува не забути.
Немає коментарів:
Дописати коментар