Дорж Бату. Коко 2.0

Відгук

Прочитав усі попередні книги Доржа. Сподобались. То ж "Коко 2.0" передзамовив без вагань. Під час очікування закрались сумніви. Я ж не цікавлюсь світом моди, особливо високої. Чи буде цікаво читати про Коко Шанель? Мозок натякнув що й у класичній музиці я не фахівець, але ж прочитав "Моцарт 2.0" із задоволенням.

Інтуїція не підвела. На мій погляд, це не книга про Шанель. Для мене ця книга написана про Леонардо да Вінчі. Автору вдалось знайти пояснення його геніальним винаходам, що  випереджували час. Розв'язання логічне, просте, але на даному рівні технологій повністю фантастичне. Також автор дав відповідь друге одвічнеа запитання - а чому Джоконда так загадково посміхається.

Кому цікаво  - гайда у Видавництво Старого Лева за розгадками.

Видавництво ж попрошу поміняти місцями вміст сторінок 404 і 405, а то виходить повна нісенітниця при читанні.

Цитати

Книга містить велику кількість цитат, які б хотілось запам'ятати. Надіюсь, Дорж не буде проти. 

"... викликати у людей довіру дуже просто... треба дати людям те, чого вони просять. Пообіцяти те, що їм дійно потрібно: надію, любов, позбавлення від різних проблем і хвороб. Грошей, врешті-решт. Саме тому віра часто стає зброєю в руках різних шахраїв і політиків. Інструментом для досягнення чиїхось меркантильних цілей .

Та попри все це віра - це базова потреба людини. Як їжа, повітря і секс. Без віри ми не можемо ані рухати прогрес, ані розвивати науку, ані орієнтуватись у системі універсальних цінностей. Віра і надія потрібні, щоб елеметнарно дожити до кінця дня і заснути із вірою у справедливість і надією на те, що завтрашній день буде кращим, аніж попередній. Зі сподіваннями, що ви зможете зробити те, на що довго не могли наважитись. З передчуттям власної перемоги.

... у факти люди вірять менше, аніж у непорочне зачаття...

Все було б не так цікаво, яки не одна штука - не усі факти, до яких ми звикли, є насправді фактами. Ба більше. Вони ними ніколи й не були...

Те, що ми звикли вважати беззаперечним фактом, насправді - ігри колективної пам'яті, або конфабуляція  - згадки про події, що ніколи не відбувалися у реальності, або відбувались зовсім не так, як вважає більшість."

Ця цитата підтверджує той факт, що боротьба із фейками проникла навіть у художню літературу.

***

"-У мене для шампанського лиш два офіційні приводи - коли закохана і коли не закохана!"

***

Про йогу: "- Нізащо! Я леді, а не мотузка, щоб закручуватись у вузли..."

***

" - Це Коко! Вона завжди говорить, що думає, а свої думки вона не завжди контролює!

-Завжди не контролюю!..."

***

" ... я вже один раз пережила двадцяті роки, це було цілковите жахіття, хоча було неймовірно весело!..."

***

" - Яка різниця? Овернь, Сомюр, Івано-Франківськ!

- А це ще де?

- Далеко, Стелло, десь біля Марселя!"

***

" Не змішуйте капусту з морквою!"

***

" - А до чого тут мій музичний талант? - став у оборону Моцарт. - Чи не вважаєш ти, mein liebes Fraulein, що я гратиму своїм чоловічим єством на піанофорте?

- Тобі слід спробувати, мій дорогий друже! У нас в Україні один такий розумник возив членом по клавіатурі, а тепер він шанована людина і планує стати президентом!

- Ким!?

- Головою держави! - гмикнула Стася.- І щось мені підказує, що стане."

***

" Уночі Стася не могла заснути. Незважаючи на те, що у цьому будинку вони провели лише кілька годин, вона почувалась так, ніби у годину пік везла на собі мішок з цементом маршрутками з Сихова у Брюховичі через центр Львова з кількома пересадками."

***

"Кар'єра та гроші не особливо цікавили Леонардо. Все, що йому було потрібно, - сам процес. Він як губка всотував у себе нові знання, витрачаючи майже весь свій вільний час на ескізи і креслення."

***

" Життя, містере Сігел, - дивовижне і непередбачуване, а всі бар'єри, видимі і невидимі, ви створюєте у себе в голові, тож лише ви можете або навічно прив'язати себе до підводи й тянути її по землі, як віслюк, або ж розправити крила й полетіти!...

А як немає в мене тих крил? Від природи не ростуть.

Тоді потрібно їх зробити..."

***

" зимно було завжди - що тоді, вдома, на Пасічній, що у львівському університетському гуртожитку, що у крихітній кімнаті у Бронксі, яку вони ділили з Мануеллою, дівчиною, яка допомогла їй з першою нелегальною роботою на Мангеттені."

***

" натуральне хутро, яку завжди було привілеєм еліти, на думку Іветти, стало раптом "варварством" "

***

" ... я вважаю варварством вирощування та вбивство тварин заради хутра і шкіри.

Слова "варощування та вбивство" неприємно вкололи Коко. Вона ніколи не замислювалася, звідки саме і якою ціною береться хутро і шкіра в її майстерні, достатньо було того, що вона віддавала за нього непогані гроші і що воно цілком гідно виглядало на виробах."

***

" Talent is cheaper, than table salt. What separates the talented individual from the successful one is a lot of hard work."

***

" Шанель не любила довго розмірковувати і ніколи не давала своїм рішенням і намірам "відстоятись"... час, в ногу з яким вона завджи намагалася йти, все-таки обігнав і вона перетворилась на ретроградку, яка ревно захищала свої старі ідеалив від нападок нових поколінь."

***

" Ми зробили це, тому що це було у повітрі. Це повітря нам ніхто не нав'язував. Це наш вільний вибір!"

***

" Людина здатна пристосовуватися до всього. Часто нам буває страшно уявити ситуацію, у яку ми гіпотетично можемо потрапити. А те, щоб ми у цій ситуації робили і як саме поводились б, і поготів. Та практика показує, що здоровий глузд і міцна психіка набагато сильніші і сміливіші за нашу уяву."

***

" Коли сидіти верхи на паркані перестало бути звичкою, дівчина відкрила для себе сукні".

***

" Чого я лише про себе на начитався! Навіть не знаю, чому й вірити! Історія - річ цікава. Її пишуть люди, а вони бувають різні!"

***

"Різко відчувались запахи горілого вугілля, дерева і лайна, а коли проходили повз арки у будинках, звідти несло прохолодою і гострим запахом сечі. " Господи, як колись давно у Львові", - пробурмотіла Стася.

Місто і справді чимось нагадувало Львів - там були і розкішні вілли, сховані у тіні великих дерев, як на вулиці Чупринки, і кам'яниці у три вікна і три поверхи, як на площі Ринок, і широкі будинки на кшталт палацу Корнякта. І навіть бурківка була! Єдине, чого бракувало, - трамвайних колій, хаотично припаркованих автівок і рекламних білбордів..."

***

" ... за правилами будь-якого мегаполіса... - не створюй незручностей ближньому, тоді й тебе ніхто не чіпатиме."

***

"Вони перебували бозна-де, не знали, навіщо і як сюди потрапили, і чи повернуться додому. І все це не заважало Вольфґанґу насолоджуватись життям..."

***

" Будь-яка ідея, що будується на принципі "забрати усе у заможніх і роздати все бідним", приречена на поразку, бо заможних не так багато, а бідних більше. Тому бідними будуть усі."

***

" ... за два тижні закинуте приміщення... стало схоже на ресторан у стилі епохи Ренесансу, що могли б зробити ентузіасти-реконструктори десь в історичній частині Львова, наприклад, на вулиці Сербській."

***

" От послухай, ти можеш зараз щось змінити?

- Ну звісно ні! - злилася Стася. - Тому й переживаю!

- Так не потрібно переживати, mein Herz, якщо ти не можеш нічого вдіяти!"

***

" - Дозвольте, що це таке?.... "Бор.." Що?! "Боршщчт"

  - Це суп, сеньйоре! Суп з буряка, зелені і цибулі, зварений на ребрах і заправлений кислими вершками.

 - Це не тосканська страва... Звідки вона? Неаполь? Сицилія?

 - Київ, синьйоре. "

***

" Бачте, всередині будь-якої людини сидить скручена сталева пружина... Немає людей без цієї пружини, як не існує дня без сонця. Існують лише умови, за яких пружина ця розправляється і робить людину стійкою, витривалою і гнучкою водночас. Для кожного є свої умави, за яких пружина ця діє. Важливо їх знати"

***

" Господи... Я завджи пам'ятаю, що зробила я, але не завжди пам'ятаю, що робили для мене... а треба навпаки"

***

" Говорять, що ви варите чаклунське зілля з буряка під назкою "борщтчт"!"

***

" Немає на світі нічого тяжчого, аніж оберігати чужі таємниці. Чужа таємниця гостріша за лезо, важча за брилу і гарячіша за вогонь - об неї можна порізатись, впустити її собі на ногу чи добряче обпектися. Можна образити людину, зробити їй боляче, але немає у світі витонченішої тортури, аніж довірити їй таємницю."

***

" Життя - ряд випадковостей, котрі лише на перший погляд ніяк між собою не пов'язані. Але варто розкласти їх, як квадратний тричлен на лінійні множники, то знайдені у процесі корені квадратного рівняння і свідчитимуть про те, що життя - це лише комбінація змінних "x", і чисел "a", "b" і "c", причому "а", тобто початок, ніяк не може дорівнювати нулю. А корінь, як відомо, - це значення змінної "x", при якому тричлен має дорівнювати нулю. Тобто смерті. А народження починається там, де і смерть, - з нуля."

***

" "Бізнес-консультації і розробка бізнес-стратегій"... Тобто шахрайство і спекуляція... "

***

"Це був справжній книжковий хаос - безлад, котрий одначе був строго підпорядкований певному математичному законові.

Справа у тім, що , на думку сторонньої людини, у кабінеті панував цілковитий розгалдіяш. Але, на думку хазяїна, тут був строго організований порядок - лише він знав, де яка книга лежить, і лише він один міг знайти серед тисяч ту, котра була йому потрібна тут і зараз."

***

" Найпотужніша сила у Всесвіті - бажання вченого підтвердити свою гіпотезу, перетворивши її на наукову теорію, знайти докази та експериментальне підтвердження. Це бажання сильніше навіть за гравітаційну сингулярність. А коли ця сила підкріплена необмеженим бюджетом, вона здатна не лише рухати галактики, але й прості предмети у часі й просторі."

***

" Ми не можемо так ризикувати. Нам потрібен бекап."

***

" Не суди лиця, суди слово..."

***

" Не той дурний, хто не знає... Але той, хто знати не хоче, - Тихо українською відповів Карлеоне. "

***

" Надто серйозні люди не можуть мислити критично. Вони перебувають усередині проблеми і не здатні піднятись над нею, щоб подивитись на неї відсторонено."

***

" Більше думай, а тоді вирішуй. Спіши повільно!"

***

" - ... Скільки проєктів ви ведете?

  - Щонайменше два. Ніколи більше чотирьох. Не люблю поспіху"

***

" Розум завджи любить до чогось братися. І коли віне не матиме доброго, то звертатиметься до поганого!"

***

" ... краще спробувати знайти чесного політика, аніж це місце!"

***

" ... коли натовпу нудно, або коли натовп хоче когось звинуватити у своїх бідах, він зазвичай обирає жертву, робить її винною у своїх же гріхах, а потім розпинає. Нічого нового - все старе як світ. Почалось це все ще з Ісуса і, напевно, ніколи не закінчиться, бо така є людська натура."

***

" Розбір польотів, як правило, починається запитанням "з чого починати?", відповідь на яке завжди одна: " спочатку!". "

***

" ... кожен з нас впевнений, що його життя - це його особиста справа, і ніхто не має права встромляти туди свого носа. Може, у первісні часи, коли людство не було соціумом, так і було. Але щойно з'явились соціальні зв'язки, поняття "особисте і недоторкане", стало доволі відносним."

***

" - Ви думаєте, ми українці, усі поголовно родичі? - засміявся Павло.

  - Ми, французи, - одна нація, незважаючи на те, що говоримо різними говірками! - спокійно сказала Шанель.- Чому б вам не відчувати те саме?

***

" ... не можна шкодувати про те, що вже сталось, і жити тим, що було колись... треба залишати за спиною те, що заважає тобі йти вперед. І спокійно приймати нове. І не лише приймати, а й впускати це у своє життя. Йти в ногу із часом."

***

" Щоб дозволити собі жити як хочеш, не обов'язково починати друге життя."

***

Про Конституцію: "... ви подописували до неї різного лайна і наплодили такий чиновницький апарат, що блохи на собаці б позаздрили! Перетворили свободу на бюрократію!"

***

" Світ ловив мене, але щось пішло не так."

***

" Ключі до складних рішень завжди лежать на поверхні. Часом ми не помічаємо їх не тому, що не можемо здогадатись. Просто нам на думку не спадає, що рішення настільки просте, що його навіть не потрібно десь ховати, - воно завжди було перед очима."

***

" Освіту я якраз отримав. А грамотку ні! Людина вчиться задля освіти, а не для грамотки!"

***

Бізнес - це спосіб одних людей спростити існування інших, надаючи їм певні послуги.

***

" - "Світ ловив мене, та не спіймав!" - процитувала класика Стася.

  - О, це, здається, щось з Леонардо ді Капріо? - продемонстрував свою ерудицію Бріджес. Грегорі беззвучно зареготав."

***

" Той, хто соромиться визнати недоліки свої, той з часом безсоромно виправдовуватиме своє невігластво, яке є найбільшою вадою."

***

"... людство, за великим рахунком - це нащадки тих, хто відсидівся у теплому кутку і зайвий раз не ризикував. Сміливі і хоробрі завжди гинули в першу чергу, а обережні ховались у глухих лісах, тому й мали потомство."

***

" ... життя як, прости господи, зебра: смуга чорна, смуга біла. Головне, щоб ту зебру не викупали у чорній фарбі, звісно." 

Ричард Шеперд. Неприродні випадки.

Цю незвичайну книгу дав мені почитати товариш. " Тобі сподобається." - додав він. Я сумнівався, адже це книга спогадів паталогоанатома. Планів читати щось про розтини, трупи, анатомічні подробиці у мене не було. Але книга виявилась захоплюючою. За тиждень прочитав половину. Усі випадки описано із любов'ю, відчуття відрази при читанні не виникає зовсім. Із початком повномаштабної війни читати перехотілось. Але десь в травні знову повернувся до книги та дочитав із такою ж швидкістю, як і починав. 

У книзі вразили три моменти. Перший вже описував. Вона не викликає відрази. Автор з великою симпатією відноситься до своїх "пацієнтів". 

Другий момент - виявляється аналіз жертв трагедії 9.11 тривав аж до 2013 року. А повний звіт опублікували тільки  2015. В книзі також описано кілька інших масових трагедій та проблеми із ідентифікацією тіл під час таких трагедій. Подумалось - це ж скільки триватиме аналогічний процес в Україні після завершення війни ???...

Третій момент згадується майже у самому кінці книги. Автору не подобається процес реорганізації паталогоанатомічних наук, відмова викладання спеціальних курсів в університетах, приватизація та комерціалізація в галузі. Виявляється, проблеми в науці існують навіть у таких "специфічних" галузях та навіть у таких високорозвинутих країнах, як Великобританія. Нижче  збережу кілька цитат автора для нагадування. Вони саме ілюструють цей процес.

" Тим часом моя кар'єра опинилася під загрозою. Світ судової експертизи змінювався, і перед нами поставали труднощі, з якими великий Сімпсон ніколи не стикався. Університетські медичні школи завжди платили нам за лекції на наші теми, але вони вирішили - майже всі, одна за одною, - що тепер вони не продовжуватимуть фінансування лекцій з судової експертизи. Основна причина, яку вони вказували, - відсутність досліджень і публікацій у престижних наукових журналах. Однак ми були надто зайняті розтинами, коронерами та судами, щоб відповідати цим новим стандартам "належної університетської практики". Настала епоха оцінки розумової праці на основі наукових здобутків. А ми, судмедексперти, були не надто успішні в цьому сенсі.

Поступово медичні школи з великими традиціями судової експертизи закрили спеціалізовані судово-медичні кафедри та відділення в університетських клініках, і невдовзі після смерті Єна Веста його королівство в лікарні  Гая зникло. Наше відділення у Св. Георга протрималось трохи довше, але розпорядження вже було підписане.

Галузь по суті приватизували. Відтепер замість того, щоб надавати експертні послуги безкоштовно й отримати зарплату за викладання, ми виставляли рахунки на оплату поліції, коронерам або адвокатам.

Без щомісячного окладу важко виконувати важливу роботу, частина якої не оплачується. Маю на увазі громадську діяльність, наприклад, мій внесок у навчання правоохоронних структур методикам безпечного знерухомлення. Як і участь у плануванні реагування на катастрофи. Решта членів групи отримувала заробітну плату в поліції чи якійсь іншій організації, я ж більше підтримки університету не мав.

Зник не лише регулярний дохід, а й лекції, а також студенти, за винятком всього кількох спеціалізованих центрів за межами Лондона. На моїх лекціях завжди була повна зала слухачів, і я знав, що багатьох студентів-медиків цікавить судова експертиза, і відчував, що принаймні ази судової медицини мали б бути важливою частиною їхнього навчання. Кожен лікар, незалежно від спеціалізації, має вміти виявити ознаки підозрілих обставин та викликати поліцію. Але за місце в навчальній програмі змагалося так багато "справжніх" медичних дисциплін, то ж судову медицину почали вивчати лише на спеціальних курсах підвищення кваліфікації у кількох університетах.

Я заснував групу, що називалась "Forensic Pathology Services", або скорочено FPS, яка об'єднувала судмедекспертів з Лондона та південного сходу Великої Британії для роботи у нашому "прекрасному новому" приватизованому світі. Але несподівано для себе в процесі планування та організації цієї структури я зрозумів, що не хочу до неї належати."

"По суті приватизована структура судової медицини в Англії та Уельсі, запроваджена, коли я виїхав із Лондона, майже повністю усунула можливість наукових досліджень у сфері судової медицини. Зараз більшість із нас не працює і не викладає в університетах, судовій медицині не залишається місця в навчальних планах. Крім того, дослідженням перешкоджає Британська асоціація з питань трансплантації органів, яка запровадила правило про отримання згоди від сімей померлих на вилучення з тіл навіть невеликих зразків тканин для наукових досліджень. То на основі якої доказової бази ми маємо давати свідчення в суді?"

"І найбільш шокуюча зміна, яку я помітив, повернувшись, - це те, що судмедекспертів все рідше викликали на розслідування смертей. Вартість і бюрократія при поданні заявки, схоже, схиляли деяких коронерів нехтувати своїми сумнівами щодо причини смерті. Якщо було схоже, що смерть мала природні причини, і лікар був готовий підписати форму, багато коронерів не подавали заявки на судмедекспертизу. На жаль, необхідність сплати поліцією стандартного гонорару судмедексперту в розмірі кількох тисяч фунтів може бути аргументом, здатним переконати її (особливо наприкінці фінансового року) в тому, що ця смерть зрештою не така вже й підозріла, і з цим може впоратись звичайний паталогоанатом, а не один із сорока судмедекспертів з ліцензією Міністерства внутрішніх справ."

Дорж Бату. Моцарт 2.0

Один із проектів зайшов у глухий кут. Усе прекрасно працювало 2-3 хвилини. Потім черги починали неймовірно розростатись, зжераючи пам'ять пристрою. Обробка зображень зупинялась. У неділю ввечері я вирішив відволіктись та почитати, щось із придбаних нещодавно книжок. Переглядаючи список, зупинився на "Моцарт 2.0". Чому саме на ньому. Напевне, хотів почитати щось легкого. Чи саме версії 2.0 для реалізації проекту шукала підсвідомість? Вже не пригадую. Але наступні два дні я мандрував Нью-Йорком разом із Вольфі. Саме так ніжно називав Моцарта автор. Звідки я це дізнався? Він сам мені і сказав. По тексту книги були розкидані численні QR коди, завдяки яким я знайомився із вулицями, по яких брів Вольфганг, інструментами, на яких він грав. Ба, навіть більше - чув, як вони звучать, слухав виконання мелодій, що описувались у книзі. Подорож була надзвичайною. Крім того, я отримував відповіді на свої запитання безпосередньо від автора завдяки можливості писати коментарі та отримувати на них відповіді. Неймовірно.

 Дратувало лише те, що розпізнати QA коди в електронному варіанті книги на телефоні, не так і легко. Доводилось їх зображення збільшувати, робити скріншоти, обрізати, закидати це все у програму розпізнавання QR кодів. Лише потім відкривались посилання. Зазвичай не з першого разу. Видавці електронних книг, невже вам важко просто вставити відповідні посилання у електронний варіант та зберегти купу часу та зусиль читачеві?

Усе описане вище відбувалось, не зважаючи на численні мітінги, модифікації коду, оптимізації. Знайдені рішення дозволили стабілізувати поведінку програми. Потім її вдалось потім оптимізувати та вдосконалити. Дякую Вольфі  Дорже.

Марк Сенборн. Фактор Фреда. Видавництво "Смакі"

Вперше про Дениса Смаковського та видавництво "Смакі" я дізнався із технокастів, які проводить Назар Токар, доповнюючи матеріали техноновин на Tokar.ua та цікаві відеороліки про технології на YouTube. Вирішив прочитати щось, що пропонує видавництво. Книг там поки не густо, але вже більше 5, що створює типову проблему вибору. Все таке смачненьке, аж важко вибрати із чого почати. Тому проблема вибору була відкладена до кращої нагоди. Вона з'явилась незабаром, коли під час перегляду каталогу "Форуму видавців" побачив кілька знайомих книг. Вирішив, що вже на Форумі погортаю та визначусь. 

Візит на Форум був запланований після лекції в Львівській Політехніці перед вимушеним походом у офіс. Цього разу для економії часу та мінімізації перебування в приміщенні із великою кількістю людей, узяв безкоштовну схему розміщення видавництв одразу після придбання білетів. Вона значно спростила навігацію, за що я безмежно вдячний організаторам Форуму. 

Необхідне видавництво було розташоване на третьому поверсі. Саме на нього потрапляють відвідувачі зразу після входу. Так тут працює маршрутизація - згори додолу. Знайшов  видавництво. Пана Дениса у той день не зустрів. Але двоє приємних жіночок розпитавшись про мої потреби звузили мій вибір до двох книг - "Фактор Фреда" та "Тримайтесь за своїх дітей". Продавались на тому стенді ще й комікси. Але я твердо вирішив купляти їх вже після прочитання придбаної літератури. Книги були гордо поміщені у екологічну паперову торбинку. Я зрадів такому рішенню, не знаючи який злий жарт готує доля.

Після ознайомлення із асортиментом двох інших поверхів Форуму видавців я сів у маршрутку, яка зупинялась біля самого офісу, та насолоджувався прослуховуванням подкасту "І до ворожки не ходи" від улюбленого журналу "Куншт". Насторожило, що автобус поїхав незвичним маршрутом. "Нічого дивного, - подумав я, - сьогодні  ж у зв'язку із Форумом змінені кілька маршрутів". Раптово автобус зупинився. Виявилось у нього технічні проблеми і далі він не їхатиме. За іронією долі, ці неполадки виникли якраз між двома трамвайними зупинками. На попередню повертатись не хотілось. То ж почимчикував із чималим пакунком книг на наступну. Я був без парасолі. А у Львові вже починало моросити. Заскочивши в трамвай згадав, що від кінцевої до офісу треба хвилин 15 пройтись. На щастя, дощик був невеликим і до офісу я добрався майже сухим.

Ввечері потрібно було подолати зворотній шлях. Дощ вже лив серйозно. Та на момент виходу із офісу припинився. Я зрадів і пішов на трамвай. Радість моя тривала недовго. Десь посередині шляху він почався знову. Йти до зупинки залишалось рівно стільки, скільки повертатись в офіс. Я вибрав рух уперед. Лише у трамваї зауважив, що відбувається із екологічними торбинками під Львівським дощем. 

Пригоди на цьому не скінчились. Трамвай зупинився із-за аварії автомобіля попереду. Після півгодинного очікування вирішив пройтись центром пішки. По дорозі зустрів це кілька таких же нерухомих трамваїв та рясний Львівський дощ. То ж більшість надбань Форуму довелось просушувати дня два.

Через день зайшов на Форум знову. Того разу зустрів пана Дениса біля будки видавництва та привітався. Він чемно поцікавився, чи сподобались мені книги. Я ж чесно відповів, що поки їх сушу. На що пан Денис зауважив, що врахує промахи і до екологічної упаковки додасть ще й водостійку :)

До читання взявся наступного дня. Фактор Фреда - надихаюча книга. Написана вона на прикладі хорошої роботи листоноші Фреда. У книзі згадуються й інші працівники, що сповідують філософію Фреда. Але автор традиційно називає їх цим же іменем. Слід зауважити, що читається книга легко, у ній відсутній пафос та зверхність, притаманні традиційній мотиваційній літературі. Загалом книга сподобалась, надихнула. Дякую, Фреде Денисе за переклад та видавництво. Як говорить народна мудрість - "Сам цю книгу прочитав і Вас запрошую ;) "...

Тарас Береза. Словник мовного розмаїття.

Доброго дня, шановні читальники. Сьогодні вирішив згадати невеличку історію, яка трапилась зі мною на Форумі видавців у Львові ще у до-карантинні часи. Тоді такі великі зібрання людей можна було безпечно відвідувати в оф-лайні.

Йшов останній день Форуму. Я досліджував закутки коло палацу Потоцьких в надії знайти щось цікавеньке серед розміщених там яток. На одній із розкладок побачив словники. Здивувався, оскільки друкованими словниками вже давненько не користуюсь. Потрібні засоби влазять в смартфон та не займають місце в рюкзакові. Несподівано пан, що продавав словники, запитав у мене скільки я готовий платити за електронний журнал про українську мову. Питання було неочікуваним. Я швидко зорієнтувався і назвав суму в кілька разів меншу за підписку на Wired. Тоді пан Тарас (саме так звали продавця словників) запропонував мені ознайомитись із продуктом просто на моєму смартфоні та назвав його ціну. Я переглянув демо-версію журналу. Сподобалось. Кілька наступних років я насолоджувався журналом як постійний підписник. Потім Тарас, йдучи в ногу із часом, змінив свою маркетингову стратегію та створив закриту групу у Viber. Серед матеріалів групи часто з'являлись опитування, що починались із слів: " А як кажуть у вас?" Не дивлячись на велику кількість відповідей від активних учасників групи, останні доповнення завжди були від пана Тараса. Він мав чим доповнити доволі довгий перелік синонімів. Я дивувався, де він їх знаходить. І ось тиждень тому знайшов відповідь на це запитання - вийшов із друку "Словник мовного розмаїття. А як кажуть у вас?" У переліку джерел перераховано більше 20 видань.

Нижче розміщу список нових слів, які почав вживати завдяки Тарасові Березі і регулярно його доповнюватиму.

1. Читальник    

Дарка Озерна. Книжки про дорослих. Як старшати, але не старіти

Зробив передзамовлення книги Дарки Озерної. Вперше вибрав доставку через поштомат Meest і став очікувати повідомлень. Десь через тиждень у п'ятницю ввечері чекаю на лекцію Дарки, яку організував Куншт. Під'єднався до Zoom із телефона, використавши Bluetooth навушники, щоб не перешкоджати оточуючим і мати вільні руки для конспектування. Слухаю музику, яку вмикають перед лекцією. Лунає дзвінок на мобільний, музика переривається. Здивувався - кому я потрібен в п'ятницю ввечері під час карантинного локдауну? Номер відсутній у списку контактів телефона. Заінтригувало. Натискаю кнопку підняття трубки. Ввічливий голос повідомляє, що магазин вже отримав книжку Дарки із видавництва і може мені її доставити. Потім цікавиться, чи я підтверджую доставку. Я кажу: " Так". На протилежному кінці починають кілька разів перепитувати. Видно мене не чути. Мікрофон захопив Zoom і не віддав доступ до нього телефону. "Мабуть мені не доставлять книгу, а я вже оплатив замовлення. Треба передзонити наступного тижня у видавництво та вияснити" - думаю я і переключаюсь на лекцію, яку щойно розпочала Дарка...

Наступного дня, у суботу, із видавництва знову передзвонили, щоб дізнатись про підтвердження доставки. Цього разу техніка не підвела, мою відповідь почули на віддаленій стороні. Я зрадів, що отримаю книгу. Засмутився лиши фактом, що прийдеться добиратись із однієї окраїни міста на другу, бо потшомат вибирався поближче до офісу. А зараз локдаун і я знаходжусь на протилежній околиці міста. 

Книгу доставляють у поштомат десь у понеділок. Я добираюсь до нього у середу. Довго шукаю, плутаючи магазини "Близенько" та "Чистенько". Прошу бота відкрити поштомат. Мені надходить код СМСкою. Вводжу. Нічого не відкривається. Бот запитує щось подібне до: "Ви вже забрали відправлення?". Я вибираю "Ні" та прошу бота відкрити поштомат ще раз.  На екрані смартфона висвічується текст: "У вас поки немає доставок". Мій любимий Інтернет речей у вигляді потшомату підводить.

Пишу повідомлення у тех. підтримку. Реакції немає. Дзвоню у тех. підтримку. До мене звертаються по імені. Вже добре, що користуються базою клієнтів. Пояснюю ситуацію. Отримую ввічливу відповідь, що даний поштомат несправний і про це повідомлять ремонтну бригаду. А мені передзвонять, коли поштомат відремонтують. Я уточнюю, чи мені знову прийдеться їхати через усе місто в умовах локдауну. Мені співчувають, але кажуть, що так, прийдеться. Жалію за втраченим часом, не доставленою книгою та йду по своїх справах. Тут якраз на "Нову пошту" доставили книгу "Звичка писати" Катерини Бабкіної, яку Дарка рекомендувала на своїй лекції. Видно доведеться її прочитати першою.

В п'ятницю отримую повідомлення від Meest про відновлення роботи поштомата. Я можу забрати свою книжку. В суботу знову їду через ціле місто. Економлю хвилин 15 пам'ятаючи, що поштомат знаходисться у магазині "Чистенько", а не "Близенько". Телефоную на службу підтримки в очікуванні розмови. Відповідає робот і просить ввести номер поштомата. Ввожу. Комірка відкривається. Нарешті я отримав свою книгу.

Поки прочитав сторінок 25. Зміст інтригує. Мова та стиль автора цікавий. В книзі активно  цитуються, згадуються та наводяться приклади із книжок, які я також читав. І вони не з області біології. Цікаво. Значить я маю якісь спільні інтереси із автором.

Далі буде, коли перечитаю книгу. А цю дивовижну історію її доставки я вирішив записати зразу, щоб бува не забути.

Кен Робінсон, Лу Ароніка. Школа майбутнього.

Цю книгу, як і праці Гатто,  я почав читати після відвідин семінару Анастасії Кислинської. Публікація не повністю готова. Я продовжую читання книги і під час цього процесу занотовую цитати та думки.

Передмова до українського видання

Цитати

"...творчість - це процес отримання оригінальних ідей, які мають цінність."

"... не треба фантазувати про майбутній світ і професії - треба просто допомогти нашим дітям підготуватися до викликів майбутнього, хоч як вони виглядатимуть. Кен Робінсон перелічує важливі особисті якості, чи то компетенції, на цьому шляху: допитливість, творчість, критичне мислення, уміння спілкуватись, співпраця, співчуття та емпатія, самовладання, громадянська свідомість. Саме їхньому розвитку має сприяти будь-яка школа чи освітня програма. "

Що зрозумів?

Кидаємо тужити за минулим, концентруємся на майбутньому і думаємо, які навички там нам знадобляться.

Що робитиму?

Перегляну доповідь Кена Робінсона на TED - "Do schools kill creativity?".
Ознайомлюсь із іншими книгами автора :

1. Out of Our Minds: Learning to be creative. Освіта проти таланту: як розвинути свій творчий потенціал.
2. The Element: How Finding Your Passion Changes Everything.Покликання: як знайти свою стихію й змінити власне життя. 
3. Finding Your Element: How To Discover Your Talents and Passions and Transform Your Life. Знайти своє покликання: як віднайти свої таланти й стихію і змінити власне життя. 

Вступ

Цитати

"Цивілізація - це перегони між освітою і катастрофою." - Г.Дж. Веллс

"... хоча освітні системи реформують по всьому світу, більшість реформаторів керуються політичними й комерційними інтересами, не розуміючи, як люди реально вчаться і як насправді працюють найкращі школи."

"... ми всі народжуємося з безліччю природніх талантів, але до моменту, коли закінчуємо навчання, більшість із нас занедбує ці таланти."

"Упродовж недавніх десяти років я особливо часто чую, як люди в різних куточках світу скаржаться на те, що тести й стандартизація мають катастрофічні наслідки для них, їхніх дітей і друзів."

"Навчання - це процес здобування нових знань і вмінь. Люди - вельми допитливі, здатні до навчання істоти. Дітлахи з'являються на світ із невгамовним потягом до навчання. На жаль, у школі в багатьох він починає згасати. Не дати йому згаснути - ось ключ до трансформації освіти"

"Освіта - це організоавані програми навчання. Формальна освіта заснована на припущенні про те, що молоді люди мусять знати, розуміти й могти робити те, чого б вони самостійно зробити не могли. Тут ключові питання полягають у тому, що саме вони повинні знати, розуміти й уміти і як організовувати освіту так, щоб допомогти учням учитися."

"Вишколювання - це тип освіти, зосереджений на опануванні конкретних навичок."

"Успіх тих, хто дав раду в системі, дорого обійшовся тим, кому це не вдалося. Що більших обертів набирає рух за підвищення стандартів, то більше учнів зазнають невдачі. Дуже часто люди досягають успіхів усупереч пінівній культурі освіти а не завдяки їй.
Отож, що ви можете зробити? Якщо ви учень, учитель, тато чи мама, директор школи або чиновник у галузі освіти, якщо ви хоч якось пов'язані з освітньою галуззю, то можете долучитися до змін. Для цього потрібні три речі: критичний аналіз теперішньої ситуації, бачення того, як усе має виглядати, і теорія змін, яка підкаже як перейти від одного до іншого. Саме їх я описую у цій книжці на основі власної практики та досвіду багатьох інших людей."

"На мою думку, мета освіти - дати учням можливість зрозуміти довколішній світ і власні таланти, щоб вирости щасливими людьми й активними громадянами."

"Я чудово усвідомлюю, що сьогодні освітня галузь потерпає від колосального політичного тиску"

"Якщо ви маєте хоч якийсь стосунок до освіти, то перед вами три варіанти дій: ви можете творити зміни всередині системи, можете вимагати змін у системі або можете виявити ініціативу за межами системи."

"Підхід, який  я рекомендую, сягає коренями глибоко в історію викладання і навчання - аж до древніх часів. ... Він побудований на принципах, що їх промислова революція - попри всі її досягнення - наполегливо відштовхувала на узбіччя."

"Напевно, науковий фантаст і футурист Г.Дж.Веллс щось таке мав на увазі, коли казав, що цивілізація - це перегони між освітою і катастрофою. Справді, освіта - наша остання надія. Але не застаріла промислова освіта, створена для того, щоб задовольняти потреби XIX і початку XX століть, а нова освіта, що відповідатиме сучасним викликам і справжнім талантам, прихованим глибоко у нас."

"... не варто поліпшувати те, що ми робимо десятками років. Треба робити щось інше. Не лагодити цю систему, а змінити її: не реформувати, а трансформувати. Найбільша іронія в нинішній хворобі освіти в тому, що ми знаємо, що насправді працює. Ми просто не вживаємо заходів у досить великому масштабі."

"У світі відбуваютьс я революційні зміни; нам потрібна і революція в освіті. Як і більшість революцій, ця віддавна визріває, а подекуди вже йде повним ходом. І рухається не зверху вниз, а знизу вгору - як, зрештою, і має бути."

Що зрозумів?

Стандартизація вбиває креативність. А майбутнє за ним. Трансформуємо це все як із середини, так і ззовні.

Як студент, я ненавидів процеси екзаменування та тестування. Цікавішими були співбесіди. 

Як викладач, ненавиджу процес придумування запитань для тестів. З одного боку дуже легко придумати запитання, які для тебе є очевидними, але іншим важко їх зрозуміти. В інших випадках, ловив себе на тому, що запитання підбираються під рівень аудиторії, щоб студентам було легше відповідати. Крім того, запитання типу "дайте визначення цього поняття "  або "як ви розумієте це поняття" безглузді в тестах, бо студенти шукають відповіді на них гуглінням. Причому гуглять не перед екзаменами, а під час.

Але тести економлять надзвичайно багато часу, звільняючи від читання великої кількості туфти в екзаменаційних роботах. Напевне для цього їх і придумали.

Що робитиму?

Тут поки не знаю - напевне читататиму цю книгу далі, та трансформуватиму систему як із середини, так і ззовні.