Тарас Береза. Словник мовного розмаїття.

Доброго дня, шановні читальники. Сьогодні вирішив згадати невеличку історію, яка трапилась зі мною на Форумі видавців у Львові ще у до-карантинні часи. Тоді такі великі зібрання людей можна було безпечно відвідувати в оф-лайні.

Йшов останній день Форуму. Я досліджував закутки коло палацу Потоцьких в надії знайти щось цікавеньке серед розміщених там яток. На одній із розкладок побачив словники. Здивувався, оскільки друкованими словниками вже давненько не користуюсь. Потрібні засоби влазять в смартфон та не займають місце в рюкзакові. Несподівано пан, що продавав словники, запитав у мене скільки я готовий платити за електронний журнал про українську мову. Питання було неочікуваним. Я швидко зорієнтувався і назвав суму в кілька разів меншу за підписку на Wired. Тоді пан Тарас (саме так звали продавця словників) запропонував мені ознайомитись із продуктом просто на моєму смартфоні та назвав його ціну. Я переглянув демо-версію журналу. Сподобалось. Кілька наступних років я насолоджувався журналом як постійний підписник. Потім Тарас, йдучи в ногу із часом, змінив свою маркетингову стратегію та створив закриту групу у Viber. Серед матеріалів групи часто з'являлись опитування, що починались із слів: " А як кажуть у вас?" Не дивлячись на велику кількість відповідей від активних учасників групи, останні доповнення завжди були від пана Тараса. Він мав чим доповнити доволі довгий перелік синонімів. Я дивувався, де він їх знаходить. І ось тиждень тому знайшов відповідь на це запитання - вийшов із друку "Словник мовного розмаїття. А як кажуть у вас?" У переліку джерел перераховано більше 20 видань.

Нижче розміщу список нових слів, які почав вживати завдяки Тарасові Березі і регулярно його доповнюватиму.

1. Читальник    

Дарка Озерна. Книжки про дорослих. Як старшати, але не старіти

Зробив передзамовлення книги Дарки Озерної. Вперше вибрав доставку через поштомат Meest і став очікувати повідомлень. Десь через тиждень у п'ятницю ввечері чекаю на лекцію Дарки, яку організував Куншт. Під'єднався до Zoom із телефона, використавши Bluetooth навушники, щоб не перешкоджати оточуючим і мати вільні руки для конспектування. Слухаю музику, яку вмикають перед лекцією. Лунає дзвінок на мобільний, музика переривається. Здивувався - кому я потрібен в п'ятницю ввечері під час карантинного локдауну? Номер відсутній у списку контактів телефона. Заінтригувало. Натискаю кнопку підняття трубки. Ввічливий голос повідомляє, що магазин вже отримав книжку Дарки із видавництва і може мені її доставити. Потім цікавиться, чи я підтверджую доставку. Я кажу: " Так". На протилежному кінці починають кілька разів перепитувати. Видно мене не чути. Мікрофон захопив Zoom і не віддав доступ до нього телефону. "Мабуть мені не доставлять книгу, а я вже оплатив замовлення. Треба передзонити наступного тижня у видавництво та вияснити" - думаю я і переключаюсь на лекцію, яку щойно розпочала Дарка...

Наступного дня, у суботу, із видавництва знову передзвонили, щоб дізнатись про підтвердження доставки. Цього разу техніка не підвела, мою відповідь почули на віддаленій стороні. Я зрадів, що отримаю книгу. Засмутився лиши фактом, що прийдеться добиратись із однієї окраїни міста на другу, бо потшомат вибирався поближче до офісу. А зараз локдаун і я знаходжусь на протилежній околиці міста. 

Книгу доставляють у поштомат десь у понеділок. Я добираюсь до нього у середу. Довго шукаю, плутаючи магазини "Близенько" та "Чистенько". Прошу бота відкрити поштомат. Мені надходить код СМСкою. Вводжу. Нічого не відкривається. Бот запитує щось подібне до: "Ви вже забрали відправлення?". Я вибираю "Ні" та прошу бота відкрити поштомат ще раз.  На екрані смартфона висвічується текст: "У вас поки немає доставок". Мій любимий Інтернет речей у вигляді потшомату підводить.

Пишу повідомлення у тех. підтримку. Реакції немає. Дзвоню у тех. підтримку. До мене звертаються по імені. Вже добре, що користуються базою клієнтів. Пояснюю ситуацію. Отримую ввічливу відповідь, що даний поштомат несправний і про це повідомлять ремонтну бригаду. А мені передзвонять, коли поштомат відремонтують. Я уточнюю, чи мені знову прийдеться їхати через усе місто в умовах локдауну. Мені співчувають, але кажуть, що так, прийдеться. Жалію за втраченим часом, не доставленою книгою та йду по своїх справах. Тут якраз на "Нову пошту" доставили книгу "Звичка писати" Катерини Бабкіної, яку Дарка рекомендувала на своїй лекції. Видно доведеться її прочитати першою.

В п'ятницю отримую повідомлення від Meest про відновлення роботи поштомата. Я можу забрати свою книжку. В суботу знову їду через ціле місто. Економлю хвилин 15 пам'ятаючи, що поштомат знаходисться у магазині "Чистенько", а не "Близенько". Телефоную на службу підтримки в очікуванні розмови. Відповідає робот і просить ввести номер поштомата. Ввожу. Комірка відкривається. Нарешті я отримав свою книгу.

Поки прочитав сторінок 25. Зміст інтригує. Мова та стиль автора цікавий. В книзі активно  цитуються, згадуються та наводяться приклади із книжок, які я також читав. І вони не з області біології. Цікаво. Значить я маю якісь спільні інтереси із автором.

Далі буде, коли перечитаю книгу. А цю дивовижну історію її доставки я вирішив записати зразу, щоб бува не забути.