неділя, 3 жовтня 2021 р.

Дорж Бату. Моцарт 2.0

Один із проектів зайшов у глухий кут. Усе прекрасно працювало 2-3 хвилини. Потім черги починали неймовірно розростатись, зжераючи пам'ять пристрою. Обробка зображень зупинялась. У неділю ввечері я вирішив відволіктись та почитати, щось із придбаних нещодавно книжок. Переглядаючи список, зупинився на "Моцарт 2.0". Чому саме на ньому. Напевне, хотів почитати щось легкого. Чи саме версії 2.0 для реалізації проекту шукала підсвідомість? Вже не пригадую. Але наступні два дні я мандрував Нью-Йорком разом із Вольфі. Саме так ніжно називав Моцарта автор. Звідки я це дізнався? Він сам мені і сказав. По тексту книги були розкидані численні QR коди, завдяки яким я знайомився із вулицями, по яких брів Вольфганг, інструментами, на яких він грав. Ба, навіть більше - чув, як вони звучать, слухав виконання мелодій, що описувались у книзі. Подорож була надзвичайною. Крім того, я отримував відповіді на свої запитання безпосередньо від автора завдяки можливості писати коментарі та отримувати на них відповіді. Неймовірно.

 Дратувало лише те, що розпізнати QA коди в електронному варіанті книги на телефоні, не так і легко. Доводилось їх зображення збільшувати, робити скріншоти, обрізати, закидати це все у програму розпізнавання QR кодів. Лише потім відкривались посилання. Зазвичай не з першого разу. Видавці електронних книг, невже вам важко просто вставити відповідні посилання у електронний варіант та зберегти купу часу та зусиль читачеві?

Усе описане вище відбувалось, не зважаючи на численні мітінги, модифікації коду, оптимізації. Знайдені рішення дозволили стабілізувати поведінку програми. Потім її вдалось потім оптимізувати та вдосконалити. Дякую Вольфі  Дорже.

середа, 22 вересня 2021 р.

Марк Сенборн. Фактор Фреда. Видавництво "Смакі"

Вперше про Дениса Смаковського та видавництво "Смакі" я дізнався із технокастів, які проводить Назар Токар, доповнюючи матеріали техноновин на Tokar.ua та цікаві відеороліки про технології на YouTube. Вирішив прочитати щось, що пропонує видавництво. Книг там поки не густо, але вже більше 5, що створює типову проблему вибору. Все таке смачненьке, аж важко вибрати із чого почати. Тому проблема вибору була відкладена до кращої нагоди. Вона з'явилась незабаром, коли під час перегляду каталогу "Форуму видавців" побачив кілька знайомих книг. Вирішив, що вже на Форумі погортаю та визначусь. 

Візит на Форум був запланований після лекції в Львівській Політехніці перед вимушеним походом у офіс. Цього разу для економії часу та мінімізації перебування в приміщенні із великою кількістю людей, узяв безкоштовну схему розміщення видавництв одразу після придбання білетів. Вона значно спростила навігацію, за що я безмежно вдячний організаторам Форуму. 

Необхідне видавництво було розташоване на третьому поверсі. Саме на нього потрапляють відвідувачі зразу після входу. Так тут працює маршрутизація - згори додолу. Знайшов  видавництво. Пана Дениса у той день не зустрів. Але двоє приємних жіночок розпитавшись про мої потреби звузили мій вибір до двох книг - "Фактор Фреда" та "Тримайтесь за своїх дітей". Продавались на тому стенді ще й комікси. Але я твердо вирішив купляти їх вже після прочитання придбаної літератури. Книги були гордо поміщені у екологічну паперову торбинку. Я зрадів такому рішенню, не знаючи який злий жарт готує доля.

Після ознайомлення із асортиментом двох інших поверхів Форуму видавців я сів у маршрутку, яка зупинялась біля самого офісу, та насолоджувався прослуховуванням подкасту "І до ворожки не ходи" від улюбленого журналу "Куншт". Насторожило, що автобус поїхав незвичним маршрутом. "Нічого дивного, - подумав я, - сьогодні  ж у зв'язку із Форумом змінені кілька маршрутів". Раптово автобус зупинився. Виявилось у нього технічні проблеми і далі він не їхатиме. За іронією долі, ці неполадки виникли якраз між двома трамвайними зупинками. На попередню повертатись не хотілось. То ж почимчикував із чималим пакунком книг на наступну. Я був без парасолі. А у Львові вже починало моросити. Заскочивши в трамвай згадав, що від кінцевої до офісу треба хвилин 15 пройтись. На щастя, дощик був невеликим і до офісу я добрався майже сухим.

Ввечері потрібно було подолати зворотній шлях. Дощ вже лив серйозно. Та на момент виходу із офісу припинився. Я зрадів і пішов на трамвай. Радість моя тривала недовго. Десь посередині шляху він почався знову. Йти до зупинки залишалось рівно стільки, скільки повертатись в офіс. Я вибрав рух уперед. Лише у трамваї зауважив, що відбувається із екологічними торбинками під Львівським дощем. 

Пригоди на цьому не скінчились. Трамвай зупинився із-за аварії автомобіля попереду. Після півгодинного очікування вирішив пройтись центром пішки. По дорозі зустрів це кілька таких же нерухомих трамваїв та рясний Львівський дощ. То ж більшість надбань Форуму довелось просушувати дня два.

Через день зайшов на Форум знову. Того разу зустрів пана Дениса біля будки видавництва та привітався. Він чемно поцікавився, чи сподобались мені книги. Я ж чесно відповів, що поки їх сушу. На що пан Денис зауважив, що врахує промахи і до екологічної упаковки додасть ще й водостійку :)

До читання взявся наступного дня. Фактор Фреда - надихаюча книга. Написана вона на прикладі хорошої роботи листоноші Фреда. У книзі згадуються й інші працівники, що сповідують філософію Фреда. Але автор традиційно називає їх цим же іменем. Слід зауважити, що читається книга легко, у ній відсутній пафос та зверхність, притаманні традиційній мотиваційній літературі. Загалом книга сподобалась, надихнула. Дякую, Фреде Денисе за переклад та видавництво. Як говорить народна мудрість - "Сам цю книгу прочитав і Вас запрошую ;) "...

четвер, 15 квітня 2021 р.

Тарас Береза. Словник мовного розмаїття.

Доброго дня, шановні читальники. Сьогодні вирішив згадати невеличку історію, яка трапилась зі мною на Форумі видавців у Львові ще у до-карантинні часи. Тоді такі великі зібрання людей можна було безпечно відвідувати в оф-лайні.

Йшов останній день Форуму. Я досліджував закутки коло палацу Потоцьких в надії знайти щось цікавеньке серед розміщених там яток. На одній із розкладок побачив словники. Здивувався, оскільки друкованими словниками вже давненько не користуюсь. Потрібні засоби влазять в смартфон та не займають місце в рюкзакові. Несподівано пан, що продавав словники, запитав у мене скільки я готовий платити за електронний журнал про українську мову. Питання було неочікуваним. Я швидко зорієнтувався і назвав суму в кілька разів меншу за підписку на Wired. Тоді пан Тарас (саме так звали продавця словників) запропонував мені ознайомитись із продуктом просто на моєму смартфоні та назвав його ціну. Я переглянув демо-версію журналу. Сподобалось. Кілька наступних років я насолоджувався журналом як постійний підписник. Потім Тарас, йдучи в ногу із часом, змінив свою маркетингову стратегію та створив закриту групу у Viber. Серед матеріалів групи часто з'являлись опитування, що починались із слів: " А як кажуть у вас?" Не дивлячись на велику кількість відповідей від активних учасників групи, останні доповнення завжди були від пана Тараса. Він мав чим доповнити доволі довгий перелік синонімів. Я дивувався, де він їх знаходить. І ось тиждень тому знайшов відповідь на це запитання - вийшов із друку "Словник мовного розмаїття. А як кажуть у вас?" У переліку джерел перераховано більше 20 видань.

Нижче розміщу список нових слів, які почав вживати завдяки Тарасові Березі і регулярно його доповнюватиму.

  1. Читальник    

вівторок, 6 квітня 2021 р.

Дарка Озерна. Книжки про дорослих. Як старшати, але не старіти

Зробив передзамовлення книги Дарки Озерної. Вперше вибрав доставку через поштомат Meest і став очікувати повідомлень. Десь через тиждень у п'ятницю ввечері чекаю на лекцію Дарки, яку організував Куншт. Під'єднався до Zoom із телефона, використавши Bluetooth навушники, щоб не перешкоджати оточуючим і мати вільні руки для конспектування. Слухаю музику, яку вмикають перед лекцією. Лунає дзвінок на мобільний, музика переривається. Здивувався - кому я потрібен в п'ятницю ввечері під час карантинного локдауну? Номер відсутній у списку контактів телефона. Заінтригувало. Натискаю кнопку підняття трубки. Ввічливий голос повідомляє, що магазин вже отримав книжку Дарки із видавництва і може мені її доставити. Потім цікавиться, чи я підтверджую доставку. Я кажу: " Так". На протилежному кінці починають кілька разів перепитувати. Видно мене не чути. Мікрофон захопив Zoom і не віддав доступ до нього телефону. "Мабуть мені не доставлять книгу, а я вже оплатив замовлення. Треба передзонити наступного тижня у видавництво та вияснити" - думаю я і переключаюсь на лекцію, яку щойно розпочала Дарка...

Наступного дня, у суботу, із видавництва знову передзвонили, щоб дізнатись про підтвердження доставки. Цього разу техніка не підвела, мою відповідь почули на віддаленій стороні. Я зрадів, що отримаю книгу. Засмутився лиши фактом, що прийдеться добиратись із однієї окраїни міста на другу, бо потшомат вибирався поближче до офісу. А зараз локдаун і я знаходжусь на протилежній околиці міста. 

Книгу доставляють у поштомат десь у понеділок. Я добираюсь до нього у середу. Довго шукаю, плутаючи магазини "Близенько" та "Чистенько". Прошу бота відкрити поштомат. Мені надходить код СМСкою. Вводжу. Нічого не відкривається. Бот запитує щось подібне до: "Ви вже забрали відправлення?". Я вибираю "Ні" та прошу бота відкрити поштомат ще раз.  На екрані смартфона висвічується текст: "У вас поки немає доставок". Мій любимий Інтернет речей у вигляді потшомату підводить.

Пишу повідомлення у тех. підтримку. Реакції немає. Дзвоню у тех. підтримку. До мене звертаються по імені. Вже добре, що користуються базою клієнтів. Пояснюю ситуацію. Отримую ввічливу відповідь, що даний поштомат несправний і про це повідомлять ремонтну бригаду. А мені передзвонять, коли поштомат відремонтують. Я уточнюю, чи мені знову прийдеться їхати через усе місто в умовах локдауну. Мені співчувають, але кажуть, що так, прийдеться. Жалію за втраченим часом, не доставленою книгою та йду по своїх справах. Тут якраз на "Нову пошту" доставили книгу "Звичка писати" Катерини Бабкіної, яку Дарка рекомендувала на своїй лекції. Видно доведеться її прочитати першою.

В п'ятницю отримую повідомлення від Meest про відновлення роботи поштомата. Я можу забрати свою книжку. В суботу знову їду через ціле місто. Економлю хвилин 15 пам'ятаючи, що поштомат знаходисться у магазині "Чистенько", а не "Близенько". Телефоную на службу підтримки в очікуванні розмови. Відповідає робот і просить ввести номер поштомата. Ввожу. Комірка відкривається. Нарешті я отримав свою книгу.

Поки прочитав сторінок 25. Зміст інтригує. Мова та стиль автора цікавий. В книзі активно  цитуються, згадуються та наводяться приклади із книжок, які я також читав. І вони не з області біології. Цікаво. Значить я маю якісь спільні інтереси із автором.

Далі буде, коли перечитаю книгу. А цю дивовижну історію її доставки я вирішив записати зразу, щоб бува не забути.