Книга Макса Кідрука "Бот" пролежала на моїй поличці близько року. Я почав її читати, осилив кілька сторінок і зупинився на сцені появи малюка в пустелі. Через рік взяв її у відрядження. Так як ввечері не було що читати - вдалось швиденько пройти ті сторінки, де я застряг. Далі сюжет вже не відпускав мене. Я прочитав її майже не відриваючись, не дивлячись на доволі завантажений іншими заняттями тиждень. Сюжет сподобався. Лише використання макросів для програмування ботів виглядає якось незвично в епоху широкого використання нейронних мереж та інших самонавчаючихся алгоритмів.
Немає коментарів:
Дописати коментар