Один із проектів зайшов у глухий кут. Усе прекрасно працювало 2-3 хвилини. Потім черги починали неймовірно розростатись, зжераючи пам'ять пристрою. Обробка зображень зупинялась. У неділю ввечері я вирішив відволіктись та почитати, щось із придбаних нещодавно книжок. Переглядаючи список, зупинився на "Моцарт 2.0". Чому саме на ньому. Напевне, хотів почитати щось легкого. Чи саме версії 2.0 для реалізації проекту шукала підсвідомість? Вже не пригадую. Але наступні два дні я мандрував Нью-Йорком разом із Вольфі. Саме так ніжно називав Моцарта автор. Звідки я це дізнався? Він сам мені і сказав. По тексту книги були розкидані численні QR коди, завдяки яким я знайомився із вулицями, по яких брів Вольфганг, інструментами, на яких він грав. Ба, навіть більше - чув, як вони звучать, слухав виконання мелодій, що описувались у книзі. Подорож була надзвичайною. Крім того, я отримував відповіді на свої запитання безпосередньо від автора завдяки можливості писати коментарі та отримувати на них відповіді. Неймовірно.
Дратувало лише те, що розпізнати QA коди в електронному варіанті книги на телефоні, не так і легко. Доводилось їх зображення збільшувати, робити скріншоти, обрізати, закидати це все у програму розпізнавання QR кодів. Лише потім відкривались посилання. Зазвичай не з першого разу. Видавці електронних книг, невже вам важко просто вставити відповідні посилання у електронний варіант та зберегти купу часу та зусиль читачеві?
Усе описане вище відбувалось, не зважаючи на численні мітінги, модифікації коду, оптимізації. Знайдені рішення дозволили стабілізувати поведінку програми. Потім її вдалось потім оптимізувати та вдосконалити. Дякую Вольфі Дорже.
